Перші
письмові згадки про українських козаків зустрічаються у 1489 р. та 1492 р. Але
різке зростання чисельності козацтва припадає на XVI ст.
Козацтво
виникло на південноукраїнських землях - на території від середнього Подніпров'я
і майже до Дністра (південні окраїни Київщини, Брацлавщини, Поділля). Ці землі
називалися Диким Полем: після нашестя монголо-татар, а потім, унаслідок частих
нападів Кримського ханства, землі обезлюділи і залишалися незаселеними. Центром
козацтва стало Запорожжя - степи за порогами Дніпра.
Причини виникнення:
- · Наявність в українському суспільстві окремих прошарків вільних людей, що займали проміжне становище між незаможною шляхтою та селянством.
- · Посилення соціального та релігійного гноблення, закріпачення селянства. Селяни та міщани тікали від феодальних повинностей та державних податків.
- · Постійна військова небезпека з боку Кримського ханства та кочових татарських орд.
- · В окремих випадках - організаторська роль місцевих, прикордонних землевласників і урядовців. Козаки користувалися господарськими угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. Для оборони від турецько-татарської агресії козаки об'єднувалися у військові загони. Вони і самі завдавали ударів татарам та туркам: спускаючись по Дніпру на своїх великих човнах - "чайках", вони нападали на татарські гарнізони, турецькі галери, фортеці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий